Астронавт двічі літав у космос – у 2008 та 2010 році. Під час одного з виходів у відкритий космос з ним трапився неприємний інцидент, який ледь не коштував йому життя.
Читайте також: Дорого та небезпечно: чому астронавти так рідко виходять у відкритий космос
Згідно з документацією NASA, у скафандрах є сумка для пиття, до якої астронавти можуть отримати доступ, прикусивши трубку.
Але у випадку з Райзманом пристрій вийшов з ладу, тому вода почала просочуватися в герметичний шолом. Тільки уявіть, що у ці хвилини пережив астронавт!
Порада астронавта № 217: переконайтеся, що прикусний клапан надійно прикріплений до соломки мішка з водою.
Коли я побачив, що мій клапан пливе ВСЕРЕДИНІ мого шолома, я був не в захваті від думки стати першим астронавтом, який потонув під час виходу у відкритий космос", – написав Гарретт у Twitter.
Райзман додав, що поверхневого натягу виявилося достатньо, щоб утримувати більшу частину води в мішку.
До речі, Райзман не єдиний астронавт, який зіткнувся з ризиком потонути у космосі. У 2013 році вода почала просочуватися в скафандр італійського астронавта Луки Пармітано. І його ситуація була значно серйознішою.
"Я почав повертатися до шлюзу, а вода продовжувала сочитися. Вона повністю закрила мені очі та ніс.
Було справді важко бачити. Я нічого не чув і не міг спілкуватися з командою. Мені вдалося повернутися, намацавши шлюз по пам'яті", – згадував свій страшний досвід Лука.
Через два роки в подібній ситуації опинився Террі Віртс, але його протікання помітили лише після повернення на МКС. Загрози життю астронавта не було, тому він безтурботно роздмухував краплі води всередині шолома.
Можливо, його життя врятувала спеціальна водопоглинаюча прокладка в задній частині шолома, яку додали до конструкції екіпірування космонавтів після інциденту з Пармітано. За словами Террі, вона була вологою після його повернення.