Туристичні місця на Марсі / Фото: NASA

Втім, спеціалізовані сайти вже починають складати списки найцікавіших туристичних локацій "Червоної планети".

Читайте також: Кров, піт, сльози і сеча. Вчені придумали будівельний матеріал для космосу

Місця посадки для майбутніх місій, ймовірно, повинні бути плоскими рівнинами з міркувань безпеки і практичних міркувань, але, можливо, вони могли б приземлитися біля цікавих місць.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Читайте також: Зачаровує: переможці конкурсу астрономічної фотографії

Гора Олімп

Найекстремальніший вулкан Сонячної системи. За даними NASA, він розташований у вулканічному регіоні Фарсида і приблизно такого ж розміру, як Італія або Філіппіни (близько 300 000 км).

Його висота становить 26 кілометрів, що майже втричі перевищує висоту найвищої точки землі гори Еверест, висота якої становить близько 8,8 км.

Олімп – гігантський щитової вулкан, що утворився після того, як лава повільно сповзла по його схилах. Це означає, що майбутнім дослідникам, ймовірно, буде легко піднятися на гору, оскільки її середній ухил становить всього 5 відсотків.

На його вершині знаходиться вражаюча западина шириною близько 85 км, утворена магматичними осередками.

Вулкани Фарсида

За даними NASA, на Фарсиді знаходиться 12 гігантських вулканів у зоні шириною приблизно 4000 км.

Ці вулкани, як правило, набагато більші, ніж на Землі, імовірно тому, що Марс має більш слабке гравітаційне тяжіння, яке дозволяє вулканам рости вище.

Ці вулкани могли вивергатися протягом двох мільярдів років, або половину від усього часу існування планети!

На малюнку показаний регіон східної частини Фарсиди, отриманий за допомогою Viking 1 у 1980 році. Зліва зверху вниз три щитових вулкани висотою приблизно 25 км: гора Аскрійська, гора Павича і гора Арсія.

Долини Маринер

На Марсі знаходиться не тільки найбільший вулкан Сонячної системи, але й найбільший каньйон. За даними NASA, довжина долини Маринер становить приблизно 3000 км. Це приблизно в чотири рази довше, ніж Гранд-Каньйон, довжина якого становить близько 800 км.

Дослідники не впевнені, як виникла долина Маринер, але є кілька теорій щодо її появи.

Багато вчених припускають, що формування регіону Фарсида сприяло зростанню долини Маринер. Лава, що рухається через вулканічний регіон, підштовхнула кору вгору, що розбило кору на тріщини в інших регіонах. Згодом ці тріщини переросли в гігантську систему каньйонів.

Північний і Південний полюси

Північний полюс був детально вивчений спусковим апаратом Фенікс у 2008 році, тоді як за південним людство спостерігає поки тільки з орбітальних апаратів.

Взимку, за даними NASA, температури біля північного і південного полюсів настільки низькі, що вуглекислий газ конденсується з атмосфери в лід на поверхні.

Влітку процес змінюється на протилежний, що в підсумку впливає на марсіанський клімат.

Гора Еоліда (Кратер Гейла і гора Шарп)

Кратер Гейла став відомий завдяки приземленню марсохода К'юріосіті у 2012 році. Тут знаходиться безліч свідчень наявності води в минулому.

К'юріосіті натрапив на русло річки через кілька тижнів після приземлення і виявив більш великі свідчення наявності води протягом усього шляху по дну кратера.

К'юріосіті нині здійснює сходження на найближчий вулкан під назвою гора Шарп (або Гора Еоліда) і вивчає геологічні особливості в кожному з його пластів.

Формація ямок Медузи

Ямки Медузи – одне з найбільш дивовижних місць на Марсі, деякі навіть припускають, що в ньому є свідчення краху НЛО.

Більш вірогідне пояснення полягає в тому, що це величезне вулканічне родовище утворилося в результаті величезних вивержень вулканів, що відбувалися сотні разів протягом 500 мільйонів років.

Згодом вітри перетворили скелі в красиві утворення. Зазначається, що територія утворення займає близько однієї п'ятої від розміру США!

Повторювані лінії на схилах в кратері Гейла

У теплу пору року на схилах крутих кратерів можна помітити повторювані лінії. Вчені сперечаються: одні кажуть, що це сліди солей від води, інші – всього лише оптична ілюзія.

У 2015 році NASA спочатку оголосило, що гідратовані солі повинні бути ознаками проточної води на поверхні, але більш пізні дослідження показали, що ці лінії (Recurring Slope Lineae) можуть утворюватися з атмосферної води або сухих потоків піску.

NASA зазнає труднощів у вивченні RSL, адже є підозра, що в них мешкають інопланетні мікроби. Зараз в організації з'ясовують, як проводити дослідження в рамках своїх протоколів планетарного захисту.

"Примарні дюни" в лабіринті Ночі і в рівнині Еллада

В наші дні Марс – це планета, в основному сформована вітром, а вода випарувалася в міру того, як його атмосфера ставала розрідженою.

Але ми можемо бачити великі свідчення наявності води в минулому, такі як області "Примарних дюн", виявлені в лабіринті Ночі і в рівнині Еллада.

Дослідники говорять, що в цих регіонах раніше перебували дюни висотою в десятки метрів. Пізніше дюни були затоплені лавою або водою, які зберегли своо основу, а вершини зруйнувалися, пише space.com.