"Мрія" створювалася для перевезення космічного корабля / Фото: Колаж: Сьогодні
Легендарний літак Ан-225, який став жертвою російського вторгнення, любили у всьому світі і навіть спеціально їздили в чужі країни, щоб на власні очі побачити, як літак-гігант здійснює посадку.
Але навіщо створювали таку махину, та ще й в одному єдиному екземплярі (хоча ми знайшли ще одну "Мрію" у Німеччині)? Вся справа у космосі.
Як створювали "Мрію"
У 80-х роках минулого століття у спробі випередити США у космічній гонці СРСР створив космічний човник "Буран" та ракету-носій "Енергія". Але у них була одна суттєва проблема – вони були надто великими.
Величезні кораблі не могли уміститися в інфраструктуру для транспортування на космодром "Байконур" за тисячі кілометрів від найближчого морського порту.
Радянський уряд розглядав неймовірні варіанти – від негабаритної автомагістралі до збільшеної залізниці, зупинившись на повітряному транспорті.
Але жоден з існуючих радянських літаків не мав достатньої вантажопідйомності, щоб нести таке велике корисне навантаження.
Радянські інженери спочатку розглядали можливість доручити перевезення "Бурану" Ан-124 "Руслан".
Але початкові дослідження в КБ Антонова у Києві показали, що навіть частково зібраний "Буран" та компоненти його ракети можуть порушити потік повітря довкола гігантського вертикального стабілізатора літака.
Для вирішення проблеми було запропоновано семиметрове подовження і без того величезного фюзеляжу "Руслана", але цього було недостатньо.
Оскільки плани модернізації Ан-124 зайшли в глухий кут, Москва почала розглядати літак ще більшого розміру. Цей монстроподібний літак був би схожий на "Руслан", тільки на стероїдах.
У 1985 році "Антонов" отримав офіційне замовлення Міністерства оборони СРСР на розробку Ан-225. За основу взяли проект "Руслана", але його суттєво його змінили:
- Центроплан крила був перероблений для розміщення трьох двигунів замість двох
- Літак втратив кормовий вантажний вхід, щоб підвищити міцність конструкції
- Кількість вузлів шасі з боків фюзеляжу було збільшено з 10 до 14
- Три останні ряди коліс стали керованими, щоб літак міг розвернутися на ЗПС
- Передня частина фюзеляжу збільшилася на 8 метрів, а задня укоротилася на 1 метр
Також літак отримав подвійне хвостове оперення, адже з самого початку розробники бачили в літаку не тільки транспортник, а й стартовий літаючий майданчик для майбутніх космічних апаратів.
Зібрати Ан-225 планувалося за два роки, але на це пішло вдвічі більше часу. Літак, що вийшов у результаті, був настільки великим, що у "Антонова" не було для нього відповідного ангара, тому літак довелося розмістити по діагоналі в цеху остаточного складання.
Під час свого публічного дебюту Ан-225 назвали "Мрія". То був перший випадок, коли радянський літак отримав українське ім'я!
21 грудня 1988 року "Мрія" вперше піднялася в небо з аеродрому у Гостомелі, встановивши одразу 110 світових рекордів. Там, у Гостомелі, через 33 роки обірвалася його історія...
Попри те, що "Мрія" створювалася для перевезення космічного човника "Буран" на космодром "Байконур", своє безпосереднє завдання літак так і не виконав. "Буран" здійснив свій перший і останній політ за місяць до того, як "Мрія" піднялася в небо.
Правда, Ан-225 все ж таки прибув на космодром "Байконур" 13 травня 1989 року і здійснив випробувальний політ з орбітальним апаратом на борту. Потім він доставив шатл на паризький авіасалон, після чого "Буран" вирушив доживати свого віку в ангар.
До речі, після розвалу СРСР Ан-225 припинив польоти та був частково розібраний, але до 2000-х років його знову зібрали силами українських підприємств, тому ми можемо сміливо його називати українським, а не радянським, не слухайте коментаторів у Мережі. Саме таким, з синьо-жовтими смугами на фюзеляжі його запам'ятав увесь світ. І побачить знову, ми в це віримо!